ГоловнаКонтактиМапа сайта

  Щодо впровадження обмежень у прийняттi документiв при митному  оформленні  - 2015/02/09 

2015/02/09

Державна фіскальна служба повідомила, що ДФСУ розглядається питання щодо впровадження обмежень у прийнятті документів до ЄАіС програмними засобами. Листом від 03.02.2015 № 3327/7/99-99-24-02-02-17 було повідомлено про те, що під час електронного декларування товарів необхідно утримуватись від надсилання разом з митною декларацією сканованих примірників документів, якщо такі документи не є необхідними для здійснення митних формальностей або вже надсилались під час митного оформлення інших товарів.

Такі рекомендації стали результатом дослідження Світового Банку "Doіng Busіness" за напрямком "Міжнародна торгівля", проведеного у 2014р. Дослідження показали, що кількість документів, необхідних для проведення зовнішньоторговельної операції в Україні, у тому числі для її митного оформлення, у порівнянні з попереднім періодом збільшилась.

ДФСУ звертає увагу на те, що згідно зі статтями 264 (ч.2) та 335 (ч.3) Митного кодексу України (далі - МКУ), при здійсненні митного оформлення товарів разом з митною декларацією подаються лише рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та у випадках, встановлених МКУ, декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені статтями 257 (ч.8) та 335 (ч.3) МКУ, зазначаються у встановленому порядку в митній декларації.

Таким чином, митним законодавством, у т.ч. главами 6 - 11 МКУ, врегульовано питання щодо необхідності надання під час декларування товарів тільки тих документів, що містять відомості, необхідні для митного оформлення.

У свій час, Департамент інформтехнологій Держмитслужби, листом  від 01.08.2012 р. № 18/12-15-5240-ЕП, встановив обмеження для зберігання сканованих копій документів, які долучаються до електронних митних декларацій. Починаючи з 02.08.2012 було введено обмеження на розмір зображення (сканованої копії документа) до 500 кб.

З однієї сторони зрозуміло, що накопичення інформації не може сягати безможності, тому в положеннях Митного кодексу прописувалося, що подаються відомості про документи, які є в декларанта в наявності. Обов"язок щодо зберігання документів, відомості про яких зазначені в митній декларації,  лягає повністю на особу, яка декларує товари.

Практика показує, що при здійсненні митного оформлення, найбільша кількість документів витребується при підтвердженні митної вартості товарів, класифікації товарів, здійсненні заходів нетарифного регулювання, підтвердженні дотримання встановлених обмежень, підтвердженні пільг при сплаті митних платежів.

У встановленому Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про:
1) документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами;
3) транспортні (перевізні) документи;
4) комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію;
5) у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
6) документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв"язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень);
7) у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару;
8) у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів;
9) у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму;
10) у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів;
11) у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.

Логічно припустити, що вимога в поданні документів повинна грунтуватися на підставі роботи системи аналізу та ризиків, а з обгрунтованих причин, документи можуть бути подані, як це передбачено у частині 7 статті 264 протягом часу, що визначається центральним органом виконавчої влади.

Разом з тим, надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах (постанова Вищого адміністративного суду від 19.03.2014, № К/800/46496/13"Судові прецеденти").

На думку колегії суддів сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В такому разі декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов"язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

У відповідності до листа Держмитслужби від 07.05.2013, № 99-24/1-02-04/796, згідно з частиною п"ятою статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право застосовувати різні форми контролю, передбачені Митним кодексом України.

Однією з форм митного контролю, відповідно до частини першої статті 336 Митного кодексу України, є перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 Митного кодексу України надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Як зазначено в статті 337 Митного кодексу України, перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені Митним кодексом України.

При контролі співставлення здійснюється порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, та інших електронних документах, пов"язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.

Таким чином, митні органи під час здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості мають право застосовувати таку форму контролю як контроль співставлення.

Зазначена форма контролю полягає в співставленні даних про вартість товарів, які заявляє декларант, з даними про вартість таких товарів, які містяться в інших електронних документах, наявних у митного органу на момент здійснення митного оформлення оцінюваних товарів.

Разом з тим, таке співставлення здійснюється тільки з метою перевірки достовірності наданих декларантом відомостей щодо вартості товарів і виключно для контролю правильності визначення митної вартості та виявлення потенційних ризиків.

Не слід забувати й про документи, які подаються для підтвердження правильності класифікації та кодування товарів (лист Міндоходів від 03.04.2014 р. № 7741/7/99-99-24-02-03-17) на підставі Методичних рекомендацій, доведених до митниць листом від 26.03.2014 N 6983/7/99-99-02-03-17, де зокрема, рекомедується використовувати право витребовувати документи, визначені статтями 69 та 334 Митного кодексу України, які необхідні для однозначної класифікації товарів.

Серед вказаних у статті Кодексу визначені, зокрема, документи, що підтверджують дотримання встановлених обмежень при переміщенні товарів через митний кордон України (лист Міндоходів від 26.11.2013, № 16098/6/99-99-22-03-01-15).

Положеннями частини першої статті 197 Кодексу у випадках, передбачених законом, на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. Пропуск таких товарів через митний кордон України та їх митне оформлення здійснюються органами доходів і зборів на підставі отриманих з використанням засобів інформаційних технологій документів, які підтверджують дотримання зазначених обмежень, виданих державними органами, уповноваженими на здійснення відповідних контрольних функцій, іншими юридичними особами, уповноваженими на їх видачу, якщо подання таких документів органам доходів і зборів передбачено законами України.

На виконання зазначеної статті постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 N 436 затверджено переліки товарів, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України.

У статті 197 Митного кодексу акцентується увага на обмін інформацією з використанням інформаційних технологій, тому ми можемо спостерігати, наприклад, у ПКМУ від   20.11.2003 № 1807 та 21.05.2012, № 453 вимогу щодо подання на вимогу митного органу оригіналу дозволу або висновку Держекспортконтролю, а митне оформлення товарів повинно здійснюватися за умови надходження до Держмитслужби від Держекспортконтролю дозволів та висновків в електронній формі із застосуванням засобів електронного цифрового підпису і врахуванням положень пункту 7 розділу XXі Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України.

За правилами статті 264 Митного кодексу України, якщо митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу, чи з порушенням інших вимог Митного кодексу України, митний орган відмовляє у прийнятті такої митної декларації.

Для здійснення митних формальностей при транзитних переміщеннях товарів, транспортних засобів комерційного призначення з використанням попередньої митної декларації, у відповідності до статті 198 Кодексу митному органу в пункті пропуску через державний кордон України згідно із статтею 335 цього Кодексу подаються документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про пропуск їх через митний кордон України (лист Держмитслужби від 13.07.2012 № 12.2/3/2032-ЕП).

Відповідно до статті 248 Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно зі статтею 255 Кодексу митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред"явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред"явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Разом з митною декларацією до органу доходів і зборів подаються, крім іншого, документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів (Лист, Міністерство доходів і зборів України, від 21.02.2014, № 4461/7/99-99-19-05-01-17 "Про митне оформлення міжнародної технічної допомоги")

Нагадаємо, що у відповідності до частини 13 статті 264, документи, відомості про які зазначені в митній декларації, повинні зберігатися декларантом або уповноваженою ним особою протягом не менше ніж 1095 днів. Декларант та уповноважена ним особа несуть установлену цим Кодексом та іншими законами України відповідальність за подання недостовірних відомостей, внесених ними до митної декларації, за знищення або втрату документів, відомості про які зазначені в митній декларації, до закінчення строку зберігання, передбаченого цією частиною (додатково див. наказ мініфіну від 28.11.12 № 1233).

Не слід, також, забувати про вимоги, які встановлюються Податковим кодексом та іншими законами України.

Наприклад, відповідно до пп. 20.1.2 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право для здійснення функцій, визначених законом, одержувати безоплатно від платників податків у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов"язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову та статистичну звітність у порядку і на підставах, визначених законом.

Аналогічно пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу встановлено, що при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати від платників податків належним чином засвідчені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об"єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов"язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 5 ст. 8 Закону України від 16.07.99 р N 996-XіV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996) підприємство самостійно затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації.

Відповідно до п. 2 ст. 9 зазначеного Закону N 996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов"язкові реквізити.

Пунктом 6 статті 9 Закону N 996 встановлено, що у разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов"язане за свій рахунок виготовити їхні копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів в межах їх повноважень, передбачених законами.

Відповідно до статті 12 Закону від 22 травня 2003 року N 851 "Про електронні документи та електронний документообіг" перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.

Абзацом шостим статті 7 Закону N 851 визначено, що копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Враховуючи, що процеси електронного документообігу відрізняються від процесів паперового (звичного) документообігу, платники податків можуть самостійно і між собою встановлювати локальні правила створення, обробки, відправлення, передавання, одержання та зберігання електронних документів. При цьому електронний документообіг між платниками податків та органами державної влади здійснюється в порядку, передбаченому цими органами. (Лист Міндоходів України від 25.12.2013, № 6793/Ч/99-99-18-03-01-14).

© Інформаційну довідку підготовлено спеціально для MDOffіce



MDoffice