ГоловнаКонтактиМапа сайта

  Інформація про процедури митного оформлення товарів та  діяльності митних брокерів на території Республіки Польща  -  2014/01/22 

2014/01/22

   Правова Основа регулювання у сфері митного представництва – ст. 5 Митного кодексу.

   Існує дві форми митного представництва:

   - Пряма,

   - Непряма.

   В обох випадках представник (брокер) може представляти інтереси клієнта при митному оформленні товару.

   Представником (згідно зі ст. 5 Кодексу) може бути будь-який суб"єкт: юридична особа (наприклад, товариства з обмеженою відповідальністю), фізична особа або організація без утворення юридичної особи (наприклад, партнерства, товариства).

   Правила Євросоюзу не обмежують право бути представником в митних справах – в цьому відношенні державам-членам надана свобода регулювання.

   У різних країнах ЄС були прийняті різні моделі вирішення цього питання:

   - від німецької моделі, де кожен може бути митним представником, митним агентом (Zollspediteur),

   - до грецької моделі, де підготовка і подача митної декларації дозволяється тільки через митного брокера.

   Імпортер/експортер може сам владнати митні формальності та не зобов’язаний залучати брокера.

   При цьому за бажанням імпортера/експортера митні процедури можуть здійснюватися через брокера.

   Представником у митних справах може бути хто завгодно – у цьому сенсі у Польщі відсутні обмеження. Разом із тим історично склалося, що існує об’єднання митних брокерів – професійних представників.

   Для того, щоб отримати статус уповноваженого митного представника (митного брокера) та відповідні повноваження необхідно скласти державний іспит та зареєструватися у переліку митних агентів. Серед інших вимог – відсутність судимості.

   При непрямому проведенні митного оформлення декларування товарів може здійснювати лише представник, який має повноваження митного брокера.

   Основна відмінність між прямим і непрямим типом представництва полягає у розподілі фінансової відповідальності. Як наслідок – різні сфери їх застосування.

   В переважній більшості при імпорті товарів у Польщі використовується пряма форма представництва, коли представник (митний брокер) виступає як посередник між імпортером/експортером (Клієнтом) та митним органом.

   Відповідно до Митного кодексу брокер зобов’язаний діяти від імені та в інтересах Клієнта. При цьому митні органи сприймають інформацію митного брокера як інформацію безпосередньо імпортера. Тобто, брокер виступає у ролі посередника (тільки у справах, пов’язаних із підготовкою митної декларації).

   Брокер зобов’язаний підготувати формально правильну митну декларацію та інші необхідні документи, спираючись на інформацію, отриману від імпортера.

   У такому разі Клієнт відповідає безпосередньо за суму митних платежів, достовірність інформації, наданих митному брокеру для підготовки митної декларації.

   Така ситуація передбачає, що брокер не володіє детальною інформацією про вартість товарів, їх призначення тощо, та не може взяти на себе відповідальність на той випадок, коли імпортер приховав або надав недостовірну інформацію.

   Звичайно, що митний брокер володіє всією необхідною документацією. Однак спирається на інформацію безпосередньо імпортера та декларує товар від його імені. У випадку, коли митний орган має сумнів щодо достовірності отриманої інформації та вартості товарів, митник через брокера звертається до імпортера за роз’ясненнями та приймає рішення про призупинення митного оформлення до з’ясування відомостей. Протягом трьох років митниця має право через брокера звернутись до імпортера за уточненнями спірних питань, які можуть виникати під час пост-контролю. У будь-якому випадку брокера повідомляють про проведення такої перевірки та про відкриття провадження у справі, проте брокер не є стороною такого провадження та не бере у ньому участь.

   З точки зору митниці за правильність наданої інформації та можливу заборгованість у сплаті платежів відповідає виключно імпортер.

   При експорті непряма форма митного оформлення використовується переважно тоді, коли підприємство декларує товари не в митному органі за місцем реєстрації, а в іншому.

   Однак, така форма застосовується в особливих випадках, оскільки відповідно до Митного кодексу декларування експорту може здійснюватися тільки за місцем реєстрації компанії-експортера.

   Відповідно до Кодексу при непрямому оформленні брокер діє від свого імені, але в інтересах імпортера/експортера. Це означає, що відповідальність за поданою митною декларацією настає однаково у відношення як імпортера/експортера, так і митного брокера.

   Така відповідальність однаково розповсюджується і на достовірність поданих документів та інформації, так і фінансову відповідальність.

   У зв’язку із цим, такий вид непрямого оформлення повинен використовуватися з особливою обережністю.

   Непряме оформлення частіше за все застосовується для строщених процедур, коли митне оформлення товару проводиться у місці, яке митний орган визначив прийнятним для суб’єкта (брокера). У такому випадку передбачається, що вантаж повністю підготований на участю брокера. Беручи до уваги то факт, що брокеру був наданий дозвіл на проведення спрощеної процедури, він стає об’єктом довіри, тому може здійснювати відправлення товарів буз фізичної участі митних органів та бере на себе великий ризик за проведення процедури експорту.

   Звісно, що при спрощених митних процедурах застосовуються такі ж правила регулювання і більше свободи для брокера, а отже і більше відповідальності.

   Від митного представництва (митого брокера) слід відрізняти фіскальне представництво.

   Основна різниця полягає у тому, що фіскальне представництво є ініціативною податкового, а не митного права. Відповідно, регулювання здійснюється не в рамках митного законодавства ЄС, а регулюється положеннями податкового законодавства кожної з країн-членів.

   Фіскальне представництво не розповсюджується на митні відносини і стосується виключно питань імпортного мита, яке визначається під час митного оформлення.

   Суть фіскального представництва полягає у можливості здійснення відправлення зі звільненням від імпортного ПДВ, у разі, коли товар після ввезення транспортується в іншу країну ЄС. Імпортер ввозить товари і після цього транспортує його в іншу країну ЄС. Митний представник імпортера у такому разі виступає як фіскальний представник та бере на себе обов’язок правильно розрахувати імпортний податок.

   Фіскальний представник здійснює підготовку від імені імпортера декларацію ПДВ, займається імпортом, а потім транспортуванням товарів в іншу країну ЄС.

   Слід звернути увагу, що структури фіскального (податкового) представництва можуть бути різними, оскільки їх регулювання передане у країни (не здійснюється централізованого регулювання). Є такі країни, де таких структур раніше взагалі не було. Так, наприклад, у Польщі фіскальні представники з’явились у 2010 році. Раніше положення щодо існування та регулювання діяльності фіскальних представників не застосовувались.

АМБУ